пятница, 1 марта 2013 г.

РЕЗОЛЮЦІЯ вкладників кредитних спілок України щодо відповідальності держави



Проект подготовлен инициативной группой вкладчиков кредитных союзов

РЕЗОЛЮЦИЯ
вкладників кредитних спілок України щодо відповідальності держави за незабезпечення належного державного регулювання і контролю діяльності кредитних спілок у період фінансової кризи та розвитку кредитної кооперації згідно з міжнародними стандартами

          Кредитні спілки, що мають понад 300-літню історію, у всіх економічно розвинених державах світу є найбільш ефективним інструментом кооперації і фінансової взаємодопомоги людей. Володіючи значно більшою гнучкістю, ніж комерційні банки, вони здатні задовольняти найбільш ризиковий кредитний попит. Служать провідним механізмом мікрокредитування родин і сільських домогосподарств, підтримки розвитку фермерського руху та малого і середнього бізнесу. Лише у країнах Європейського Союзу кредитними послугами кооперативних банків користуються понад 50 млн. людей. У Франції і Австрії кооперативні банки забезпечують майже половину всіх обсягів кредитів для малого і середнього бізнесу.
          Вирішальне значення для утвердження міжнародних стандартів фінансової кооперації, унеможливлення фінансових афер і зловживань та захисту прав вкладників кредитних спілок є розвинуті механізми самоуправління та самоконтролю, прозорість діяльності. Ефективне державне регулювання та контроль їх діяльності повинні базуватись саме на цих фундаментальних принципах. Завдяки ефективній державній політиці кредитні спілки і заощадження в них вважаються найбільш безпечними. Негативні наслідки фінансової кризи 2008-2009 року у багатьох країнах світу стали для кредитних спілок досить «мʼякими» або практично взагалі невідчутними.
          В силу цілої низки суб’єктивних причин розбудова кредитних спілок в Україні з моменту прийняття законів України «Про кредитні спілки» і «Про фінансові ринки та державне регулювання фінансових ринків» та створення державного регулятора у особі Держфінпослуг у 2003 році, пішла діаметрально протилежним шляхом. Держава розвивала механізми зовнішнього контролю та зовнішнього втручання у справи кредитних спілок з боку непрофесійного чиновництва, нанівець звела здатність спілок гнучко реагувати на зміни ринкової ситуації та проявляти власну ініціативу.
Отже, саме держава та уповноважені нею регуляторні органи несуть першочергову відповідальності за те, що в Україні наслідком кризи у системі кредитної кооперації стали поневіряння сотні тисяч ошуканих вкладників. І те, що ми, які свого часу повірили у спроможність влади забезпечити захист наших вкладів, сьогодні кинуті на призволяще усіма державними інституціями, ще раз доводить бездіяльність влади та її відповідальність за наслідки власної недолугої політики.

Наша суспільна оцінка ситуації:

1. Держава віднесла фінансові послуги кредитних спілок до ліцензованих видів діяльності та реалізувала в цілому неефективну ліцензійну політику. Нею фактично було запроваджено дозвільний, а не заявний принцип започаткування і ведення діяльності кредитних спілок. Було введено масу невиправданих обмежень, зокрема, щодо «підвищення кваліфікації» керівників та головних бухгалтерів кредитних спілок на платній основі, кола аудиторів, що мають право перевіряти фінансові установи, специфічних вимог щодо програмного забезпечення, можливості здійснювати аналітичну діяльність з боку асоціацій тощо.

2. Існуючий механізм нагляду і контролю за виконанням ліцензійних умов засновується на принципах зовнішнього контролю. Вимоги, що дозволяють отримати ліцензію, є надзвичайно жорсткими, і їх було не пом’якшено, а посилено під час кризи. У свою чергу позбавлення спілки ліцензії фактично примушує спілку ліквідуватись і не дає їй можливості ефективно протидіяти кризовим явищам. Навіть у тому випадку, коли існує кредит довіри вкладників до своєї спілки, вони не можуть продовжувати підтримувати свою спілку бо законодавство примушує їх забирати свої кошти.
Така ліцензійна політика держави лише створює невиправдано високий тиск на ліквідність та підштовхує кредитні спілки до ліквідації або банкрутства. При цьому державою у період до початку фінансової кризи не було створено жодних механізмів підтримки ліквідності кредитних спілок, не здійснювалось ефективного аналізу негативних тенденцій на ринку. Держава і лише держава з 2003 року накопичувала фінансові дані, на основі аналізу яких вона повинна була виявляти негативні тенденції та своєчасно вживати необхідні заходи впливу. Проте державним регулятором не було зроблено нічого для захисту наших прав, як вкладників кредитних спілок, унеможливлення фінансових зловживань та шахрайства з боку їх керівництва.

3. У 1992 – 2007 роках в Україні сформувався ринок кредитної кооперації, було створено понад 600 кредитних спілок, членами яких стали більше 1,1 млн. громадян. При цьому, на ринок фінансових послуг державою було допущено тільки ті кредитні спілки:
● яким було видано ліцензії (на платній основі) та які регулярно перевірялись аудиторами, уповноваженими Держфінпослуг (на платній основі);
● керівники яких проходили обов’язкове навчання (на платній основі) та мали відповідні сертифікати, підписані директором департаменту кредитних установ;
● які користувались сертифікованим Держфінпослуг програмним забезпеченням та які регулярно звітували про свою діяльність перед державним органом.
Таким чином, чиновники створили та нав’язали спілкам механізми управління та контролю, які виявились не ефективними та не працюючими.
Наявність всіх цих вимог переконувала нас, вкладників, у тому, що Держфінпослуг має достатньо регуляторів і засобів впливу на ринок, та як спеціально уповноважений і ліцензійний орган, наділений законодавством усією повнотою влади, необхідною та достатньою для гарантування захисту і повернення наших вкладів.
Своєчасно проведені владою антикризові заходи в поєднанні з ефективним використанням наявних важелів державного впливу і контролю та негайного реагування на кожне порушення не допустили б того, що сьогодні для сотень тисяч громадян-членів кредитних спілок повторилася гірка доля вкладників Ощадбанку СРСР. І все це відбулося не через природні чи політичні катаклізми, а через цілковиту бездіяльність влади і керівних посадових осіб, уповноважених регулювати ринок кредитної кооперації, через їхній непрофесіоналізм та схильність до корупційних дій.
У 2009 році Держпідприємництва України спільно з представниками кредитних спілок і міжнародними експертами було розроблено комплекс оперативних антикризових заходів з державної підтримки кредитної кооперації у період світової фінансової кризи, фінансового оздоровлення кредитних спілок, захисту прав їх вкладників та гарантування повернення їхніх заощаджень. Зокрема, було передбачено:
● проведення перевірки і аудиту кожної кредитної спілки;
● створення загальнодержавної системи (фонду) гарантування вкладів членів кредитних спілок на зразок тієї, яка створена для вкладників банків;
● створення єдиного державного реєстру кредитних спілок і застосування заходів оперативного впливу держави на цей ринок з метою виявлення і недопущення фінансових порушень, забезпечення захисту прав вкладників та їх заощаджень;
- запровадження механізму державного рефінансування тих кредитних спілок, які працюють ефективно і виконують ліцензійні умови, з метою недопущення фінансового краху, від якого постраждали деякі комерційні банки та їхні вкладники.
          Зазначені заходи довели свою ефективність у всіх країнах світу з розвиненим ринком кредитної кооперації. Однак тодішні голова Держфінпослуг В.СУСЛОВ,  голова профільного комітету Верховної Ради М.АЗАРОВ, голова Національного банку В.СТЕЛЬМАХ фактично повністю самоусунулися від вирішення проблем і виконання своїх обовʼязків, зайнявши «позицію страуса».
Гіркі плоди бездіяльності влади сьогодні пожинаємо ми, сотні тисяч ошуканих вкладників кредитних спілок, які не можуть повернути своїх заощаджень та яких держава в особі її регуляторних, судових і правоохоронних інституцій сьогодні безсовісно пустила по ганебному бюрократичному колу  ніби свідомо глумлячись над нами та нашими основоположними конституційними правами.
Держфінпослуг, перешкодивши реалізації важливого проекту рефінансування, не зробив нічого для того, щоб ретельно проаналізувати і узагальнити інформацію про стан ринку кредитної кооперації та оцінити фінансово-економічне становище кредитних спілок. Нам, не достатньо обізнаним вкладникам, чітко зрозуміло, що серед тих кредитних спілок, вкладники яких не можуть отримати свої заощадження, є такі спілки, які вже не можна відновити, але є й такі, що до останнього борються за виживання, не втратили дієздатності та можуть відновити свою нормальну діяльність. Проте за більш, як три роки Держфінпослуг навіть не назвав спілок, які повинні йти на ліквідацію, і не визначив тих, які може бути відновлено. Він просто закрив очі на всі спілки, які він за формальних підстав виключив з реєстру фінансових установ. Лише у «після кризовому» 2011 році таких спілок було 62, а усього за 3 роки владою було виключено більше 200 кредитних спілок. Проте спілки, виключені з цього реєстру, існують, вони судяться із позичальниками, часто не мають можливості орендувати приміщення, витрачають останні кошти на сплату судового збору, ксерокопіювання і друк матеріалів, без яких не можливо повернення вкладів та відновлення справедливості. Держава ж у особі Держфінпослуг не те що не надає підтримки таким спілкам, а, навпаки, подає на відкриття кримінальних справ стосовно керівників таких спілок.
Ми втомилися від продажності і бездушності чиновників і суддів! Ми втомилися від бюрократичних відписок, замість вирішення наших проблем. Ми втомилися стукати у двері, які не відчиняються!

Якщо держава, утримання якої ми оплачуємо своїми податками, нахабно не виконує своїх головних функцій і обовʼязків перед нами –
НАМ НЕ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НІЧОГО ІНШОГО, ЯК САМООРГАНІЗОВУВАТИСЯ, ОБʼЄДНУВАТИСЯ В АКТИВНУ І ЄДИНУ ГРОМАДЯНСЬКУ СИЛУ ТА СПІЛЬНО ВІДСТОЮВАТИ СВОЇ ПРАВА УСІМА ДОСТУПНИМИ І НЕЗАБОРОНЕНИМИ ЗАКОНОМ МЕТОДАМИ!!!

НАШІ ГРОМАДЯНСЬКІ ВИМОГИ ДО ВЛАДИ:

Саме бездіяльність держави в особі її уповноважених органів і посадовців призвела до масового пограбування нас, сотень тисяч вкладників і членів кредитних спілок. Тому саме держава повинна взяти на себе відповідальність за проблеми у сфері кредитної кооперації у вигляді фінансової заборгованості перед громадянами – так само, як це зроблено із втраченими заощадженнями Ощадбанку СРСР.
Злочинну бездіяльність державних чиновників можна зупинити тільки конкретними фінансово-матеріальними санкціями. Як ми сьогодні розплачуємося за неї своїми втраченими коштами, так і влада повинна платити за свою халатність у чіткому гривневому еквіваленті. Інакше, ми завжди будемо мати державу, яка їсть за сімох, а працює ледве за одного.

У звʼязку з цим вимагаємо у невідкладному порядку:

1. Зобов’язати Національну Комісію з питань регулювання ринків фінансових послуг переглянути рішення Держфінпослуг останніх трьох років про виключення кредитних спілок з державного реєстру фінансових установ та взяти на облік спілки, що підлягають ліквідації, та спілки, діяльність яких може бути відновлена.

2.  На основі аналізу отриманих від таких спілок фінансових даних, оприлюднити окремо переліки спілок, що підлягають ліквідації, та спілок, що підлягають рефінансуванню.

3. З метою посилення державного захисту вкладників кредитних спілок скасувати судовий збір за розгляд у судових органах справ, повʼязаних з заборгованістю перед вкладниками кредитних спілок, а також подовжити термін позовної давності щодо заборгованості перед вкладниками кредитних спілок до повного розрахунку перед ними.

4. Офіційно визнати державним боргом існуючу заборгованість перед вкладниками кредитних спілок, що ліквідуються, у частині коштів, не достатніх для погашення зобов’язань за вкладами після завершення процесу ліквідації та затвердження ліквідаційного балансу.

5. Здійснити рефінансування кредитних спілок, які може бути відновлено у тому числі із залученням коштів тимчасової фінансової підтримки за рахунок держави. Звільнити кредитні спілки, що рефінансуються, від внесків до системи гарантування повернення заощаджень вкладів до моменту, коли буде зроблено висновок про їх повернення до нормального режиму функціонування

6. Провести комплекс заходів за участю відповідних контрольно-наглядових,  правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування з метою захисту наших прав і цивілізованого розвитку ринку кредитної кооперації. Зокрема:
змінити запобіжні заходи щодо керівників кредитних спілок, які можуть та готові працювати на відновлення кредитної спілки, але знаходяться під арештом без винесення звинувачувального вироку;
надати тимчасово приміщення для зберігання документації спілки, правової підтримки для якнайшвидшого вирішення справ стосовно позичальників, що не повертають кошти, надати у необхідних випадках можливість користування оргтехнікою для організації претензійної та позовної роботи.

7. Внести зміни до законодавства, що регулює діяльність кредитних спілок, спрямовані на:
забезпечення оперативного і ефективного втручання держави з метою врегулювання проблем у системі кредитної кооперації в Україні;
захист і гарантування заощаджень вкладників кредитних спілок;
підвищення ефективності, прозорості та підзвітності їхніх фінансово-кредитних послуг, запровадження вивірених міжнародних досвідом механізмів регулювання діяльності кредитних спілок, насамперед, таких як:
- створення постійно діючого механізму підтримки ліквідності діючих кредитних спілок;
- створення фонду гарантування вкладів членів кредитних спілок та забезпечення правової та економічної захищеності їхніх заощаджень у разі ліквідації кредитної спілки;
- формування повного державного реєстру кредитних спілок з моменту їх створення і до моменту їх припинення, та дієвої системи державного впливу на зазначений ринок на основі розвитку механізмів самоконтролю, саморегулювання, прозорості та публічності у їх діяльності;
- запровадження механізмів нормативно-правового регулювання на рівні асоціацій кредитних спілок, спрямованих на підвищення безпечності, прозорості та підзвітності надання фінансових послуг кредитних спілок своїм членам згідно з міжнародними стандартами.

2012  р.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Популярные статьи