воскресенье, 14 апреля 2013 г.

Визначення проблемних питань КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ




У 2009 році фахівцями ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПРАВОВЕ АГЕНТСТВО» був розроблений План антикризових заходів для небанківського фінансового ринку. У липні 2010 року керівництво нашої компанії попереджало: ”На сьогодні ми констатуємо, що  на небанківському фінансовому ринку склалася вкрай загрозлива ситуація (зокрема, у сфері кредитної кооперації), яка без негайного втручання Держави в процес неодмінно приведе к повній руйнації ринку:


1.     ВІДСУТНІСТЬ РЕФІНАНСУВАННЯ З НБУ.
Через бездіяльність (або незадовільну діяльність) Держфінпослуг досі не вирішено питання з отриманням рефінансування з НБУ або Держбюджету для кредитних спілок. А саме кредитні спілки обслуговували нішу споживчого кредитування для самих незахищених верств населення та бізнес-кредитування для фізичних осіб-підприємців. Як відомо, саме ці сфери в найбільшій мірі зараз потерпають від безробіття та неочікуваної збитковості малого та середнього бізнесу. Все це нарівні з неприпиняючоюся фінансовою панікою вкладників стрімко «обезкровлює» кредитні спілки доводячи їх до грані банкрутства, що ще і на далі створює передумови для паніки та довгострокової недовіри до системи.

2.     ВІДМІНА МОРАТОРІЮ
З боку Держфінпослуг на дострокове повернення вкладів тільки для кредитних спілок створила неконкурентні умови, які пригнічують лише кредитну кооперацію. Банки на сьогодні вже отримали рефінансування і продовжують користатися мораторієм. В кредитній кооперації таких умов нема, хоча це і є друга частина фінансового ринку з тим же набором фінансових послуг.

3.     ВІДСУТНІСТЬ ІНШИХ ДЖЕРЕЛ ДЛЯ РЕФІНАНСУВАННЯ.
Також через бездіяльність (або незадовільну діяльність) Держфінпослуг досі не вирішено питання з отриманням рефінансування з іноземних джерел для кредитних спілок (ЄБРР, WOCCU). А саме ці ініціативи і повинні бути пріоритетними для Держфінпослуг.

4.     НАДМІРНИЙ ДЕРЖПРЕСІНГ.
Ще на самому початку кризи ми всі були свідками руйнації «фінансових пірамід». Вони перші не витримали кризу. Але саме їх руйнація на фоні зі стрімким зростом курсу долара створила фінансову паніку та стійку недовіру до фінансових установ взагалі. Чому існували в Україні «піраміди» - питання риторичне. Але зараз Держфінпослуг намагається компенсувати свою попередню м’якість в цьому питанні надмірною жорстокістю по виконанню нормативів до тих кредитних спілок, що зосталися працювати на ринку в умовах кризи. Нормальні ж кредитні спілки потерпають в такій ситуації одночасно від паніки вкладників, які налякані руйнацією окремих кредитних спілок і банків, від зросту заборгованості по кредитам, від чорного PR у ЗМІ та від репресій Держфінпослуг.


5.     НЕКОНКУРЕНТНІ УМОВИ.
На сьогодні замість ініціатив задля підтримки кредитних спілок Держфінпослуг займається, наприклад,  розробкою змін в законодавство в частині заборони «всеукраїнського статусу» кредитних спілок, намагаючись знайти хоч якісь «причини» підвищених ризиків системи. Хіба це не нонсенс? Вся світова система кредитної кооперації, як і банківська, розвивається в напрямку концентрації та централізації капіталу, розширення мережі представництв, розширення спектру послуг та зміцнення таким чином кредитних спілок через диверсифікацію ризиків. Наші ж держрегулятори замість еволюції системи пропонують інволюцію (деградацію), причому революційним шляхом: через створення штучних стереотипів незважаючи на суспільно-виробничі відносини, які вже панують на ринку і виникли природним, еволюційним, ринковим шляхом. Ми пропонуємо інше бачення розвитку системи.

6.     МОТИВАЦІЙНА ІЛЮЗІЯ.
Ілюзія попадання грошей вкладників в реальну економіку пов’язана з метою ДФП стимулювати попит через відміну мораторію на дострокове повернення вкладів. Але як відомо при наявності хоч малих ознак паніки та недовіри до фінансових установ на ринку, вкладники не повертаються в систему, і не тратять гроші на розрахунки по товарним операціям, гроші попадають лише в глухий кут домашнього зберігання або на спекуляції валютного ринку. При цьому валютний курс зростає ще сильніше, бо виражає попит на ВКВ, а це зростання це більше заганяє економіку у пастку неплатежів по кредитах та збільшення збитків фінансових установ по валютних вкладах, що не може не відбитись на рівні ліквідності. На валютних продажах заробляють знов лише банки, а кредитні спілки, за наявності відміни мораторію лише за одним напрямком, стрімко знекровлюються. Вся ця політика стає схожою на свідоме знищення кредитної кооперації, як такої.
Підсумок: гроші в реальну економіку від повернення депозитів однозначно не попадають, грошова маса ще більше акумулюється поза економікою, що створює умови для необхідності емісії грошей, а значить створює ризики для значної інфляції у майбутньому. І при цьому швидко банкрутують саме кредитні спілки – ті, хто більш усього потрібний бідним верствам населення.

7.     НЕАДЕКВАТНА ПОЛІТИКА ДЕРЖРЕГУЛЯТОРА.
За одностайною думкою експертів ринку, політика, яку впроваджує Держфінпослуг є неадекватно жорстокою та каральною, особливо для економічних умов кризи: чисельні позапланові перевірки, орієнтація лише на вимоги вкладників без врахування проблем з позичальниками, лобіювання вимог окремих вкладників, відбір ліцензій як штучна зупинка роботи підприємств, тощо.
Призупинення дії ліцензії з боку ДФП однозначно зупинить роботу кредитної спілки до ситуації банкрутства, бо треба враховувати слідуючи фактори:
Ø  на сьогодні є великий відсоток неплатежів по боргам позичальників (до 60% активів)
Ø  з іншого боку є значна доля вимог на повне та негайне повернення вкладів (до 70% пасивів)
Ø  не існує ніякої, навіть теоретичної можливості, рефінансування з НБУ (на відміну від банків)
Ø  впроваджено за рішенням ДФП відміну мораторію на дострокове повернення вкладів (на відміну від банків), що знекровлює лише кредитні спілки і руйнує їх
Ø  постійні операційні витрати - незважаючи на наявність зобов’язань перед вкладниками, це не відміняє витрат на утримання системи задля роботи з боржниками та виплатах процентів та вкладів для приватних інвесторів. Витрати на утримання системи без додаткового фінансування не можуть бути здійснені і це знов створює умови для напруження вкладників і ризики недовіри.

Такий карний механізм як «тимчасові адміністрації» у застосуванні до «нормальної» кредитної спілки, яка має лише проблеми з ліквідністю, більше схожий на адміністративне рейдерство ніж на конструктивно роботу по оздоровленню ринку. Ті ж самі засоби як при введені «тимчасової адміністрації» (мораторій на видачу вкладів щонайменше на півроку, продаж «проблемних активів», тощо) можна застосовувати і без неї – для цього потрібна лише єдина антикризова політика і воля керівництва ДФП працювати не на знищення, а на збереження системи кредитної кооперації. А вводити «тимчасову адміністрацію» у кредитну спілку з летальним кінцем – не має вже сенсу, крім стороннього нагляду за процедурою банкротства і ні якого відношення до реанімації спілки ця міра не має.
Ми вважаємо, що і призупинення дії ліцензій, як і введення «тимчасових адміністрації» не можуть бути дієвим засобом нормалізації роботи кредитної спілки, яка була ефективною в часи економічного зросту, і тому ці дві міри «впливу» Держфінпослуг на кредитні спілки повинні бути заборонені в кризовому періоді. Такі механізми придатні лише для фінансових установ, по яких вже неможливе ніяке стимулювання і по яких має відбутися процес банкрутства.
На сьогодні Держфінпослуг за прикладом країн Європи, США, Бразилії, Австралії та Росії (міжнародна антикризова практика) повинно забезпечувати перегляд нормативів задля їх спрощення та пом’якшення, шукати джерела рефінансування для кредитних спілок, а по складних випадках рекапіталізації, забезпечувати консультування з експертами ринку. Тільки таке співробітництво здатне зберегти довіру вкладників, їх кошти та систему в цілому.

8.     ВІДСУТНІСТЬ УЗГОДЖЕНОЇ З БАНКІВСЬКИМ СЕКТОРОМ ЄДИНОЇ АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ.
Однобічність реакцій та різнонаправленність роботи НБУ та ДФП лише усугубляють ситуацію на фінансовому ринку. Так, від неадекватної фінансової політики регулятора - відміна мораторію на видачу вкладів тільки для кредитних спілок (по банках він ще діє) - на фоні повної відсутності навіть теоретичної можливості рефінансування, потерпає від жорстоких адміністративних умов лише ринок кредитної кооперації. Така недбалість і недомовленість керівництва НБУ та ДФП лише заганяють у глухий кут кредитні спілки, які і так не могли боротися з банками за вкладників та позичальників. І тому неспішність у вирішенні цієї проблеми здатна створити майбутні великі ризики в системі, яких сьогодні ще не видно.

9.     КОРУПЦІЯ ТА ЛОБІЮВАННЯ ІНТЕРЕСІВ ОКРЕМИХ ВКЛАДНИКІВ БЕЗ АНАЛІЗУ НАСЛІДКІВ ДЛЯ СИСТЕМИ.
Зараз стали дуже частими звернення вкладників до ДФП з вимогою повернути їхні вклади. І керівництво ДФП ні на хвилину не замислюється, щоб відповісти «ми накажемо всіх за неповернення вкладів!». Саме тут криється або недалекоглядність, або непрофесіоналізм, або корупція.

10.  ВІДСУТНІСТЬ ЗАХИСТУ ВІД «ЧОРНОГО PR».
Ні ДФП, ні асоціації кредитних спілок не виступають «загальним фронтом» проти лави «чорного PR», яких захлиснув Україну. А саме це необхідно для вкладників: отримати позитивну інформацію про сучасний стан та перспективи.

11.  ВІДСУТНІСТЬ ДІАЛОГУ З ЛІДЕРАМИ РИНКУ.
Це одна із найважливіших проблем ринку, бо проблеми «всередині»: їх знають і відчувають представники ринку, а не громадськість чи держпосадовці. Саме за прикладом НБУ, який регулярно збирає лідерів банківського ринку, проводить закриті засідання після яких з’являються банківські антикризові програми та рефінансування, треба діяти і ДФП. Більш того, треба включати експертів ринку до складу Консультаційно-експертної ради і постійно взаємодіяти з ними задля збереження ринку.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Популярные статьи